 |
онвенц≥¤ про права дитини
Ќабула чинност≥ дл¤ ”крањни з 27 вересн¤ 1991 року
ѕреамбула
††††† ƒержави - сторони ц≥Їњ онвенц≥њ, вважаючи, що зг≥дно з принципами, проголошеними в —татут≥ ќќЌ, визнанн¤ властивоњ людин≥ г≥дност≥, р≥вних ≥ нев≥д'Їмних прав ус≥х член≥в сусп≥льства Ї основою забезпеченн¤ свободи, справедливост≥ та миру на земл≥, беручи до уваги, що народи ќб'Їднаних Ќац≥й п≥дтвердили в —татут≥ свою в≥ру в основн≥ права людини, в г≥дн≥сть ≥ ц≥нн≥сть людськоњ особи та сповнен≥ р≥шучост≥ спри¤ти соц≥альному прогресов≥ та пол≥пшенню умов житт¤ при б≥льш≥й свобод≥, визнаючи, що ќрган≥зац≥¤ ќб'Їднаних Ќац≥й у «агальн≥й декларац≥њ прав людини та ћ≥жнародних пактах про права людини проголосила ≥ погодилас¤ з тим, що кожна людина маЇ волод≥ти вс≥ма зазначеними в них правами ≥ свободами без ¤коњ б то не було р≥зниц≥ за такими ознаками, ¤к раса, кол≥р шк≥ри, стать, рел≥г≥¤, пол≥тичн≥ або ≥нш≥ переконанн¤, нац≥ональне або соц≥альне походженн¤, майновий стан, народженн¤ або ≥нш≥ обставини, нагадуючи, що ќрган≥зац≥¤ ќб'Їднаних Ќац≥й в «агальн≥й декларац≥њ прав людини проголосила, що д≥ти мають право на особливе п≥клуванн¤ та допомогу, впевнен≥ в тому, що с≥м'њ ¤к основному осередку сусп≥льства та природному середовищу дл¤ зростанн¤ ≥ благополучч¤ вс≥х њњ член≥в ≥ особливо д≥тей мають бути надан≥ необх≥дн≥ захист ≥ спри¤нн¤, з тим щоб вона могла повн≥стю покласти на себе зобов'¤занн¤ в рамках сусп≥льства, визнаючи, що дитин≥ дл¤ повного та гармон≥йного розвитку необх≥дно зростати в с≥мейному оточенн≥, в атмосфер≥ щаст¤, любов≥ та розум≥нн¤, вважаючи, що дитина маЇ бути повн≥стю п≥дготовлена до самост≥йного житт¤ в сусп≥льств≥ та вихована в дус≥ ≥деал≥в, проголошених у —татут≥ ќрган≥зац≥њ ќб'Їднаних Ќац≥й, ≥ особливо в дус≥ миру, г≥дност≥, терпимост≥, свободи, р≥вност≥ та сол≥дарност≥, беручи до уваги, що необх≥дн≥сть у такому особливому захист≥ дитини була передбачена в ∆еневськ≥й декларац≥њ прав дитини 1924 року ≥ ƒекларац≥њ прав дитини, прийн¤т≥й √енеральною јсамблеЇю 20 листопада 1959 року, та визнана в «агальн≥й декларац≥њ прав людини, в ћ≥жнародному пакт≥ про громад¤нськ≥ та пол≥тичн≥ права (зокрема, в статт¤х 23 ≥ 24), в ћ≥жнародному пакт≥ про економ≥чн≥, соц≥альн≥ та культурн≥ права (зокрема, в статт≥ 10), а також у статутах ≥ в≥дпов≥дних документах спец≥ал≥зованих установ ≥ м≥жнародних орган≥зац≥й, що займаютьс¤ питанн¤ми благополучч¤ д≥тей, беручи до уваги, що, ¤к зазначено в ƒекларац≥њ про права дитини, "дитина внасл≥док њњ ф≥зичноњ ≥ розумовоњ незр≥лост≥ потребуЇ спец≥альноњ охорони ≥ п≥клуванн¤, включаючи належний правовий захист ¤к до, так ≥ п≥сл¤ народженн¤", посилаючись на положенн¤ ƒекларац≥њ про соц≥альн≥ та правов≥ принципи, що стосуютьс¤ захисту ≥ благополучч¤ д≥тей, особливо при передач≥ д≥тей на вихованн¤ та њх всиновленн≥, на нац≥ональному ≥ м≥жнародних р≥вн¤х, на положенн¤ ћ≥н≥мальних стандартних правил ќќЌ, що стосуютьс¤ зд≥йсненн¤ правосудд¤ щодо неповнол≥тн≥х ("ѕек≥нськ≥ правила") та ƒекларац≥њ про захист ж≥нок ≥ д≥тей в надзвичайних обставинах ≥ в пер≥од збройних конфл≥кт≥в, визнаючи, що в ус≥х крањнах Ї д≥ти, ¤к≥ живуть у виключно т¤жких умовах, ≥ що так≥ д≥ти потребують особливоњ уваги, враховуючи належним чином важлив≥сть традиц≥й ≥ культурних ц≥нностей кожного народу дл¤ захисту ≥ гармон≥йного розвитку дитини, визнаючи важлив≥сть м≥жнародного сп≥вроб≥тництва дл¤ пол≥пшенн¤ умов житт¤ д≥тей в кожн≥й крањн≥, зокрема в крањнах, що розвиваютьс¤, погодилис¤ про нижченаведене:
„астина ≤
—татт¤ 1
ƒл¤ ц≥лей ц≥Їњ онвенц≥њ дитиною Ї кожна людська ≥стота до дос¤гненн¤ 18-р≥чного в≥ку, ¤кщо за законом, застосовуваним до даноњ особи, вона не дос¤гаЇ повнол≥тт¤ ран≥ше.
—татт¤ 2
1. ƒержави-сторони поважають ≥ забезпечують вс≥ права, передбачен≥ ц≥Їю онвенц≥Їю, за кожною дитиною, ¤ка перебуваЇ в межах њх юрисдикц≥њ, без будь-¤коњ дискрим≥нац≥њ незалежно в≥д раси, кольору шк≥ри, стат≥, мови, рел≥г≥њ, пол≥тичних або ≥нших переконань, нац≥онального, етн≥чного або соц≥ального походженн¤, майнового стану, стану здоров'¤ та народженн¤ дитини, њњ батьк≥в чи законних оп≥кун≥в або ¤ких-небудь ≥нших обставин.
2. ƒержави-сторони вживають вс≥х необх≥дних заход≥в щодо забезпеченн¤ захисту дитини в≥д ус≥х форм дискрим≥нац≥њ або покаранн¤ на п≥дстав≥ статусу, д≥¤льност≥, висловлюваних погл¤д≥в чи переконань дитини, батьк≥в дитини, законних оп≥кун≥в чи ≥нших член≥в с≥м'њ.
—татт¤ «
1. ¬ ус≥х д≥¤х щодо д≥тей, незалежно в≥д того, зд≥йснюютьс¤ вони державними чи приватними установами, що займаютьс¤ питанн¤ми соц≥ального забезпеченн¤, судами, адм≥н≥стративними чи законодавчими органами, першочергова увага прид≥л¤Їтьс¤ ¤кнайкращому забезпеченню ≥нтерес≥в дитини.
2. ƒержави-сторони зобов'¤зуютьс¤ забезпечити дитин≥ такий захист ≥ п≥клуванн¤, ¤к≥ необх≥дн≥ дл¤ њњ благополучч¤, беручи до уваги права й обов'¤зки њњ батьк≥в, оп≥кун≥в чи ≥нших ос≥б, ¤к≥ в≥дпов≥дають за нењ за законом, ≥ з ц≥Їю метою вживають вс≥х в≥дпов≥дних законодавчих ≥ адм≥н≥стративних заход≥в.
3. ƒержави-сторони забезпечують, щоб установи, служби та органи, в≥дпов≥дальн≥ за п≥клуванн¤ про д≥тей або њх захист, в≥дпов≥дали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема в галуз≥ безпеки й охорони здоров'¤ та з точки зору чисельност≥ та придатност≥ њх персоналу, а також компетентного нагл¤ду.
—татт¤ 4
ƒержави-сторони вживають вс≥х необх≥дних законодавчих, адм≥н≥стративних та ≥нших заход≥в щодо зд≥йсненн¤ прав, визнаних у ц≥й онвенц≥њ. ўодо економ≥чних, соц≥альних ≥ культурних прав, держави-сторони вживають таких заход≥в у максимальних межах на¤вних у них ресурс≥в, ≥ за необх≥дност≥, в межах м≥жнародного сп≥вроб≥тництва.
—татт¤ 5
ƒержави-сторони поважають в≥дпов≥дальн≥сть, права та обов'¤зки батьк≥в ≥ у в≥дпов≥дних випадках член≥в розширеноњ с≥м'њ чи общини, ¤к це передбачено м≥сцевим звичаЇм, оп≥кун≥в чи ≥нших ос≥б, що за законом в≥дпов≥дають за дитину, належним чином управл¤ти та керувати дитиною з метою зд≥йсненн¤ визнаних ц≥Їю онвенц≥Їю прав ≥ робити це зг≥дно з≥ зд≥бност¤ми дитини, що розвиваютьс¤.
—татт¤ 6
1. ƒержави-сторони визнають, що кожна дитина маЇ нев≥д'Їмне право на житт¤.
2. ƒержави-сторони забезпечують у максимально можлив≥й м≥р≥ виживанн¤ та здоровий розвиток дитини.
—татт¤ 7
1. ƒитина маЇ бути зареЇстрована зразу ж п≥сл¤ народженн¤ ≥ з моменту народженн¤ маЇ право на ≥м'¤ ≥ набутт¤ громад¤нства, а також, наск≥льки це можливо, право знати своњх батьк≥в ≥ право на њх п≥клуванн¤.
2. ƒержави-сторони забезпечують зд≥йсненн¤ цих прав зг≥дно з њх нац≥ональним законодавством та виконанн¤ њх зобов'¤зань за в≥дпов≥дними м≥жнародними документами в ц≥й галуз≥, зокрема у випадку, коли б ≥накше дитина не мала громад¤нства.
—татт¤ 8
1. ƒержави-сторони зобов'¤зан≥ поважати право дитини на збереженн¤ ≥ндив≥дуальност≥, включаючи громад¤нство, ≥м'¤ та с≥мейн≥ зв'¤зки, ¤к передбачаЇтьс¤ законом, не допускаючи протизаконного втручанн¤.
2. якщо дитина протизаконне позбавл¤Їтьс¤ частини або вс≥х елемент≥в ≥ндив≥дуальност≥, держави-сторони забезпечують њй необх≥дну допомогу та захист дл¤ найшвидшого в≥дновленн¤ њњ ≥ндив≥дуальност≥.
—татт¤ 9
1. ƒержави-сторони забезпечують те, щоб дитина не розлучалас¤ з батьками всупереч њх бажанню, за вин¤тком випадк≥в, коли компетентн≥ органи зг≥дно з судовим р≥шенн¤м визначають в≥дпов≥дно до застосовуваного закону ≥ процедур, що таке розлученн¤ необх≥дне в ¤кнайкращих ≥нтересах дитини. “аке визначенн¤ може бути необх≥дним у тому чи ≥ншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко повод¤тьс¤ з дитиною чи не п≥клуютьс¤ про нењ, або коли батьки проживають окремо ≥ необх≥дно прийн¤ти р≥шенн¤ щодо м≥сц¤ проживанн¤ дитини.
2. ѕ≥д час будь-¤кого розгл¤ду зг≥дно з пунктом 1 ц≥Їњ статт≥ вс≥м за≥нтересованим сторонам надаЇтьс¤ можлив≥сть брати участь у розгл¤д≥ та викладати свою точку зору.
3. ƒержави-сторони поважають право дитини, ¤ка розлучаЇтьс¤ з одним чи обома батьками, п≥дтримувати на регул¤рн≥й основ≥ особист≥ в≥дносини ≥ пр¤м≥ контакти з обома батьками, за вин¤тком випадк≥в, коли це суперечить ≥нтересам дитини.
4. ” тих випадках, коли таке розлученн¤ випливаЇ з ¤кого-небудь р≥шенн¤, прийн¤того державою-стороною, наприклад при арешт≥, тюремному ув'¤зненн≥, висилц≥, депортац≥њ чи смерт≥ (включаючи смерть, що наступила через будь-¤ку причину п≥д час перебуванн¤ даноњ особи у в≥данн≥ держави) одного чи обох батьк≥в або дитини, така держава-сторона надаЇ батькам, дитин≥ чи, ¤кщо це необх≥дно, ≥ншому члену с≥м'њ на њх проханн¤ необх≥дну ≥нформац≥ю щодо м≥сцеперебуванн¤ в≥дсутнього члена (член≥в) с≥м'њ, ¤кщо наданн¤ ц≥Їњ ≥нформац≥њ не завдаЇ шкоди добробуту дитини. ƒержави-сторони надал≥ забезпечують, щоб поданн¤ такого проханн¤ само по соб≥ не призводило до неспри¤тливих насл≥дк≥в дл¤ в≥дпов≥дноњ особи (ос≥б).
—татт¤ 10
1. ¬≥дпов≥дно до зобов'¤занн¤ держав-стор≥н за пунктом 1 статт≥ 9 за¤ва дитини чи њњ батьк≥в на в'њзд у державу-сторону або вињзд ≥з нењ з метою возз'Їднанн¤ с≥м'њ повинна розгл¤датис¤ державами-сторонами позитивним, гуманним ≥ оперативним чином. ƒержави-сторони надал≥ забезпечують, щоб поданн¤ такого проханн¤ не призводило до неспри¤тливих насл≥дк≥в дл¤ за¤вник≥в та член≥в њх с≥м'њ.
2. ƒитина, батьки ¤коњ проживають у р≥зних державах, маЇ право п≥дтримувати на регул¤рн≥й основ≥, за вин¤тком особливих обставин, особист≥ стосунки та пр¤м≥ контакти з обома батьками. « ц≥Їю метою ≥ в≥дпов≥дно до зобов'¤занн¤ держав-стор≥н за пунктом 2 статт≥ 9 держави-сторони поважають право дитини та њњ батьк≥в залишати будь-¤ку крањну, включаючи власну, ≥ повертатис¤ в свою крањну. ўодо права залишати будь-¤ку крањну д≥ють лише так≥ обмеженн¤, ¤к≥ встановлен≥ законом, необх≥дн≥ дл¤ охорони державноњ безпеки, громадського пор¤дку, здоров'¤ чи морал≥ населенн¤ або прав ≥ свобод ≥нших ос≥б ≥ сум≥сн≥ з визнаними в ц≥й онвенц≥њ ≥ншими правами.
—татт¤ 11
1. ƒержави-сторони вживають заход≥в щодо боротьби з незаконним перем≥щенн¤м ≥ неповерненн¤м д≥тей ≥з-за кордону.
2. « ц≥Їю метою держави-сторони спри¤ють укладенню двосторонн≥х або багатосторонн≥х угод чи приЇднуютьс¤ до чинних угод.
—татт¤ 12
1. ƒержави-сторони забезпечують дитин≥, здатн≥й сформулювати власн≥ погл¤ди, право в≥льно висловлювати ц≥ погл¤ди з ус≥х питань, що торкаютьс¤ дитини, причому погл¤дам дитини прид≥л¤Їтьс¤ належна увага зг≥дно з њњ в≥ком ≥ зр≥л≥стю.
2. « ц≥Їю метою дитин≥, зокрема, надаЇтьс¤ можлив≥сть бути заслуханою в ход≥ будь-¤кого судового чи адм≥н≥стративного розгл¤ду, що торкаЇтьс¤ дитини, безпосередньо або через представника чи в≥дпов≥дний орган у пор¤дку, передбаченому процесуальними нормами нац≥онального законодавства.
—татт¤ 13
1. ƒитина маЇ право в≥льно висловлювати своњ думки; це право включаЇ свободу шукати, одержувати та передавати ≥нформац≥ю та ≥дењ будь-¤кого роду незалежно в≥д кордон≥в в усн≥й, письмов≥й чи друкован≥й форм≥, у форм≥ твор≥в мистецтва чи за допомогою ≥нших засоб≥в на виб≥р дитини.
2. «д≥йсненн¤ цього права може зазнавати де¤ких обмежень, проте ними можуть бути лише т≥ обмеженн¤, ¤к≥ передбачен≥ законом ≥ необх≥дн≥:
а) дл¤ поваги прав ≥ репутац≥њ ≥нших ос≥б;
б) дл¤ охорони державноњ безпеки, громадського пор¤дку, здоров'¤ або морал≥ населенн¤.
—татт¤ 14
1. ƒержави-сторони поважають право дитини на свободу думки, сов≥ст≥ та рел≥г≥њ.
2. ƒержави-сторони поважають права та обов'¤зки батьк≥в у в≥дпов≥дних випадках законних оп≥кун≥в керувати дитиною в зд≥йсненн≥ њњ права методом, що в≥дпов≥даЇ розвитку зд≥бностей дитини.
3. —вобода дотримуватис¤ своЇњ рел≥г≥њ або в≥ри може зазнавати лише таких обмежень, ¤к≥ встановлен≥ законом ≥ необх≥дн≥ дл¤ охорони державноњ безпеки, громадського пор¤дку, морал≥ та здоров'¤ населенн¤ або захисту основних прав ≥ свобод ≥нших ос≥б.
—татт¤ 15
1. ƒержави-сторони визнають право дитини на свободу асоц≥ац≥й ≥ свободу мирних збор≥в.
2. ўодо зд≥йсненн¤ даного права не можуть застосовуватис¤ будь-¤к≥ обмеженн¤, кр≥м тих, ¤к≥ застосовуютьс¤ в≥дпов≥дно до закону та необх≥дн≥ в демократичному сусп≥льств≥ в ≥нтересах державноњ безпеки, громадського пор¤дку, охорони здоров'¤ та морал≥ населенн¤ або захисту прав ≥ свобод ≥нших ос≥б.
—татт¤ 16
1. ∆одна дитина не може бути об'Їктом свав≥льного або незаконного втручанн¤ в зд≥йсненн¤ њњ права на особисте та с≥мейне житт¤, недоторканн≥сть житла, таЇмницю кореспонденц≥њ або незаконного пос¤ганн¤ на њњ честь ≥ г≥дн≥сть.
2. ƒитина маЇ право на захист закону в≥д такого втручанн¤ або пос¤ганн¤.
—татт¤ 17
ƒержави-сторони визнають важливу роль засоб≥в масовоњ ≥нформац≥њ ≥ забезпечують, щоб дитина мала доступ до ≥нформац≥њ ≥ матер≥ал≥в ≥з р≥зних нац≥ональних ≥ м≥жнародних джерел, особливо до таких ≥нформац≥њ ≥ матер≥ал≥в, ¤к≥ спр¤мован≥ на спри¤нн¤ соц≥альному, духовному та моральному благополуччю, а також здоровому ф≥зичному ≥ псих≥чному розвитку дитини. « ц≥Їю метою держави-сторони:
а) спри¤ють засобам масовоњ ≥нформац≥њ у поширенн≥ ≥нформац≥њ ≥ матер≥ал≥в, корисних дл¤ дитини в соц≥альному, культурному в≥дношенн¤х та в дус≥ статт≥ 29;
б) спри¤ють м≥жнародному сп≥вроб≥тництву в галуз≥ п≥дготовки, обм≥ну та поширенн¤ ≥нформац≥њ ≥ матер≥ал≥в, що надход¤ть ≥з р≥зних культурних, нац≥ональних ≥ м≥жнародних джерел;
в) спри¤ють виданню та розповсюдженню дит¤чоњ л≥тератури;
г) спри¤ють засобам масовоњ ≥нформац≥њ у прид≥ленн≥ особливоњ уваги мовним потребам дитини, ¤ка належить до ¤коњсь групи меншостей або до кор≥нного населенн¤;
д) спри¤ють розробц≥ належних принцип≥в захисту дитини в≥д ≥нформац≥њ ≥ матер≥ал≥в, що завдають шкоди њњ благополуччю, враховуючи положенн¤ статей 13 ≥ 18.
—татт¤ 18
1. ƒержави-сторони докладають вс≥х можливих зусиль дл¤ того, щоб забезпечити визнанн¤ принципу загальноњ та однаковоњ в≥дпов≥дальност≥ обох батьк≥в за вихованн¤ ≥ розвиток дитини. Ѕатьки або у в≥дпов≥дних випадках законн≥ оп≥куни несуть основну в≥дпов≥дальн≥сть за вихованн¤ та розвиток дитини. Ќайкращ≥ ≥нтереси дитини Ї предметом њх основного п≥клуванн¤.
2. « метою гарантуванн¤ та спри¤нн¤ зд≥йсненню прав, викладених у ц≥й онвенц≥њ, держави-сторони надають батькам ≥ законним оп≥кунам належну допомогу у виконанн≥ ними обов'¤зк≥в по вихованню д≥тей та забезпечують розвиток мереж≥ дит¤чих установ.
3. ƒержави-сторони вживають вс≥х необх≥дних заход≥в щодо забезпеченн¤ того, щоб д≥ти, батьки ¤ких працюють, мали право користуватис¤ призначеними дл¤ них службами й установами по догл¤ду за д≥тьми.
—татт¤ 19
1. ƒержави-сторони вживають вс≥х необх≥дних законодавчих, адм≥н≥стративних, соц≥альних ≥ просв≥тн≥х заход≥в з метою захисту дитини в≥д ус≥х форм ф≥зичного та психолог≥чного насильства, образи чи зловживань, в≥дсутност≥ п≥клуванн¤ чи недбалого ≥ брутального поводженн¤ та експлуатац≥њ, включаючи сексуальн≥ зловживанн¤, з боку батьк≥в, законних оп≥кун≥в чи будь-¤коњ ≥ншоњ особи, ¤ка турбуЇтьс¤ про дитину.
2. “ак≥ заходи захисту у випадку необх≥дност≥ включають ефективн≥ процедури дл¤ розробленн¤ соц≥альних програм з метою наданн¤ необх≥дноњ п≥дтримки дитин≥ й особам, ¤к≥ турбуютьс¤ про нењ, а також зд≥йсненн¤ ≥нших форм запоб≥ганн¤, ви¤вленн¤, пов≥домленн¤, передач≥ на розгл¤д, розсл≥дуванн¤, л≥куванн¤ та ≥нших заход≥в у зв'¤зку з випадками жорстокого поводженн¤ з дитиною, зазначеними вище, а також у випадку необх≥дност≥ початку судовоњ процедури.
—татт¤ 20
1. ƒитина, ¤ка тимчасово або пост≥йно позбавлена с≥мейного оточенн¤ або ¤ка в њњ власних ¤кнайкращих ≥нтересах не може залишатис¤ в такому оточенн≥, маЇ право на особливий захист ≥ допомогу, що надаЇтьс¤ державою.
2. ƒержави-сторони в≥дпов≥дно до своњх нац≥ональних закон≥в забезпечують зм≥ну догл¤ду за дитиною.
3. “акий догл¤д може включати, зокрема, передачу на вихованн¤ ("кафала", за ≥сламським правом), усиновленн¤ або, за необх≥дност≥, направленн¤ до в≥дпов≥дних установ по догл¤ду за д≥тьми. ѕ≥д час розгл¤ду вар≥ант≥в зм≥ни необх≥дно належним чином враховувати бажан≥сть наступництва вихованн¤ дитини, њњ етн≥чне походженн¤, рел≥г≥йну та культурну належн≥сть ≥ р≥дну мову.
—татт¤ 21
ƒержави-сторони, ¤к≥ визнають ≥/чи дозвол¤ють ≥снуванн¤ системи всиновленн¤, забезпечують, щоб, найкращ≥ ≥нтереси дитини були врахован≥ в першочерговому пор¤дку, ≥ вони:
а) забезпечують, щоб усиновленн¤ дитини дозвол¤ли лише компетентн≥ власт≥, ¤к≥ визначають зг≥дно ≥з застосовуваним законом ≥ процедурами та на п≥дстав≥ вс≥Їњ ≥нформац≥њ, що маЇ в≥дношенн¤ до справи ≥ достов≥рна, що всиновленн¤ допустимо з огл¤ду на статус дитини щодо батьк≥в, родич≥в ≥ законних оп≥кун≥в ≥ що, ¤кщо потр≥бно, за≥нтересован≥ особи дали свою усв≥домлену згоду на всиновленн¤ на п≥дстав≥ такоњ консультац≥њ, ¤ка може бути необх≥дною;
б) визначають, що всиновленн¤ в ≥нш≥й крањн≥ може розгл¤датис¤ ¤к альтернативний спос≥б догл¤ду за дитиною, ¤кщо дитина не може бути передана на вихованн¤ або в с≥м'ю, ¤ка могла б забезпечити њњ вихованн¤ або всиновленн¤, ≥ ¤кщо забезпеченн¤ ¤когось придатного догл¤ду в крањн≥ походженн¤ дитини Ї неможливим;
в) забезпечують, щоб у випадку всиновленн¤ дитини в ≥нш≥й крањн≥ застосовувалис¤ так≥ сам≥ гарант≥њ ≥ норми, ¤к≥ застосовуютьс¤ щодо всиновленн¤ в межах крањни;
г) вживають вс≥х необх≥дних заход≥в з метою забезпеченн¤ того, щоб у випадку всиновленн¤ в ≥нш≥й крањн≥ влаштуванн¤ дитини не призводило до одержанн¤ невиправданих ф≥нансових вигод, пов'¤заних з ц≥Їю особою;
д) спри¤ють у необх≥дних випадках дос¤гненню ц≥лей ц≥Їњ статт≥ шл¤хом укладенн¤ двосторонн≥х ≥ багатосторонн≥х домовленостей або угод та намагаютьс¤ на ц≥й п≥дстав≥ забезпечити, щоб влаштуванн¤ дитини в ≥нш≥й крањн≥ зд≥йснювали компетентн≥ власт≥ чи органи.
—татт¤ 22
1. ƒержави-сторони вживають необх≥дних заход≥в, щоб забезпечити дитин≥, ¤ка бажаЇ одержати статус б≥женц¤ або ¤ка вважаЇтьс¤ б≥женцем, в≥дпов≥дно до застосовуваних м≥жнародним або внутр≥шн≥м правом процедур, ¤к т≥й, що супроводжуЇтьс¤, так ≥ т≥й, що не супроводжуЇтьс¤ њњ батьками або будь-¤кою ≥ншою особою, належний захист ≥ гуман≥тарну допомогу в користуванн≥ застосовуваними правами, викладеними в ц≥й онвенц≥њ та ≥нших м≥жнародних документах з прав людини або гуман≥тарних документах, учасниц¤ми ¤ких Ї зазначен≥ держави.
2. « ц≥Їю метою держави-сторони спри¤ють у випадках, коли вони вважають це за необх≥дне, будь-¤ким зусилл¤м ќрган≥зац≥њ ќб'Їднаних Ќац≥й та ≥нших компетентних м≥жур¤дових або неур¤дових орган≥зац≥й щодо захисту такоњ дитини та наданн¤ њй допомоги у пошуку батьк≥в чи ≥нших член≥в с≥м'њ будь-¤коњ дитини-б≥женц¤, з тим щоб одержати ≥нформац≥ю, необх≥дну дл¤ њњ возз'Їднанн¤ з≥ своЇю с≥м'Їю. ¬ тих випадках, коли батьки або ≥нш≥ члени с≥м'њ не можуть бути знайден≥, ц≥й дитин≥ надаЇтьс¤ такий самий захист, ¤к ≥ будь-¤к≥й ≥нш≥й дитин≥, з ¤кихось причин тимчасово або пост≥йно позбавлен≥й с≥мейного оточенн¤, ¤к це передбачено в ц≥й онвенц≥њ.
—татт¤ 23
1. ƒержави-сторони визнають, що неповноц≥нна в розумовому або ф≥зичному в≥дношенн≥ дитина маЇ вести повноц≥нне ≥ достойне житт¤ в умовах, ¤к≥ забезпечують њњ г≥дн≥сть, спри¤ють почуттю впевненост≥ в соб≥ ≥ полегшують њњ активну участь у житт≥ сусп≥льства.
2. ƒержави-сторони визнають право неповноц≥нноњ дитини на особливе п≥клуванн¤, заохочують ≥ забезпечують наданн¤, за умови на¤вност≥ ресурс≥в, дитин≥, ¤ка маЇ на це право, та в≥дпов≥дальним за турботу про нењ допомогу, щодо ¤коњ подано проханн¤ ≥ ¤ка в≥дпов≥даЇ стану дитини та становищу њњ батьк≥в або ≥нших ос≥б, що забезпечують турботу про дитину.
3. Ќа забезпеченн¤ особливих потреб неповноц≥нноњ дитини допомога зг≥дно з пунктом 2 ц≥Їњ статт≥ надаЇтьс¤ при можливост≥ безкоштовно з урахуванн¤м ф≥нансових ресурс≥в батьк≥в або ≥нших ос≥б, що забезпечують турботу про дитину, та маЇ на мет≥ забезпеченн¤ неповноц≥нн≥й дитин≥ ефективного доступу до послуг у галуз≥ осв≥ти, профес≥йноњ п≥дготовки, медичного обслуговуванн¤, в≥дновленн¤ здоров'¤, п≥дготовки до трудовоњ д≥¤льност≥ та доступу до засоб≥в в≥дпочинку таким чином, ¤кий даЇ змогу найповн≥шого залученн¤ дитини до соц≥ального житт¤ та дос¤гненн¤ розвитку, включаючи культурний ≥ духовний.
4. ƒержави-сторони спри¤ють у дус≥ м≥жнародного сп≥вроб≥тництва обм≥ну в≥дпов≥дною ≥нформац≥Їю в галуз≥ проф≥лактичноњ охорони здоров'¤, медичного, психолог≥чного та функц≥онального л≥куванн¤ неповноц≥нних д≥тей, включаючи розповсюдженн¤ ≥нформац≥њ про методи реаб≥л≥тац≥њ, загальноосв≥тньоњ ≥ профес≥йноњ п≥дготовки, а також доступу до ц≥Їњ ≥нформац≥њ, з тим, щоб розширити своњ можливост≥ та знанн¤, набути б≥льшого досв≥ду в ц≥й галуз≥. « огл¤ду на це, особлива увага маЇ прид≥л¤тис¤ потребам крањн, що розвиваютьс¤.
—татт¤ 24
1. ƒержави-сторони визнають право дитини на користуванн¤ найб≥льш досконалими послугами системи охорони здоров'¤ та засобами л≥куванн¤ хвороб ≥ в≥дновленн¤ здоров'¤.
2. ƒержави-сторони домагаютьс¤ повного зд≥йсненн¤ цього права, зокрема вживають заход≥в щодо:
а) зниженн¤ р≥вн¤ смертност≥ немовл¤т ≥ дит¤чоњ смертност≥;
б) забезпеченн¤ наданн¤ необх≥дноњ медичноњ допомоги та охорони здоров'¤ вс≥х д≥тей з прид≥ленн¤м першочерговоњ уваги розвитку первинноњ медико сан≥тарноњ допомоги;
в) боротьби з хворобами ≥ недоњданн¤м, у тому числ≥ в межах первинноњ медико-сан≥тарноњ допомоги, шл¤хом, пор¤д з ≥ншим, застосуванн¤ легкодоступноњ технолог≥њ та наданн¤ достатньоњ к≥лькост≥ поживного продовольства та чистоњ питноњ води, беручи до уваги небезпеку та ризик забрудненн¤ навколишнього середовища;
г) наданн¤ матер¤м належних послуг з охорони здоров'¤ у допологовий ≥ п≥сл¤пологовий пер≥оди;
д) забезпеченн¤ ≥нформац≥Їю вс≥х прошарк≥в сусп≥льства, зокрема батьк≥в ≥ д≥тей, щодо здоров'¤ ≥ харчуванн¤ д≥тей, переваги грудного годуванн¤, г≥г≥Їни, сан≥тар≥њ середовища перебуванн¤ дитини та запоб≥ганн¤ нещасним випадкам, а також доступу до осв≥ти та п≥дтримки у використанн≥ цих знань; ж) розвитку просв≥тницькоњ роботи та послуг у галуз≥ проф≥лактичноњ медичноњ допомоги та плануванн¤ розм≥ру с≥м'њ.
3. ƒержави-сторони вживають будь-¤ких ефективних ≥ необх≥дних заход≥в з метою скасуванн¤ традиц≥йноњ практики, що негативно впливаЇ на здоров'¤ д≥тей.
4. ƒержави-сторони зобов'¤зан≥ спри¤ти м≥жнародному сп≥вроб≥тництву ≥ розвивати його з метою поступового дос¤гненн¤ повного зд≥йсненн¤ права, ¤ке визнаЇтьс¤ в ц≥й статт≥. ¬ зв'¤зку з цим, особлива увага маЇ прид≥л¤тис¤ потребам крањн, що розвиваютьс¤.
—татт¤ 25
ƒержави-сторони визнають права дитини, ¤ка в≥ддана компетентними органами на п≥клуванн¤ з метою догл¤ду, захисту, ф≥зичного чи псих≥чного л≥куванн¤, на пер≥одичну оц≥нку л≥куванн¤ ≥ вс≥х ≥нших умов п≥клуванн¤.
—татт¤ 26
1. ƒержави-сторони визнають за кожною дитиною право користуватис¤ благами соц≥ального забезпеченн¤, включаючи соц≥альне страхуванн¤, ≥ вживають необх≥дних заход≥в щодо дос¤гненн¤ повного зд≥йсненн¤ цього права зг≥дно з њх нац≥ональним законодавством.
2. ÷≥ блага, в м≥ру необх≥дност≥, надаютьс¤ з урахуванн¤м на¤вних ресурс≥в ≥ можливостей дитини та ос≥б, ¤к≥ несуть в≥дпов≥дальн≥сть за утриманн¤ дитини, а також будь-¤ких м≥ркувань, пов'¤заних з одержанн¤м благ дитиною чи в≥д њњ ≥мен≥.
—татт¤ 27
1. ƒержави-сторони визнають право кожноњ дитини на р≥вень житт¤, необх≥дний дл¤ ф≥зичного, розумового, духовного, морального та соц≥ального розвитку дитини.
2. Ѕатько(-ки) або ≥нш≥ особи, ¤к≥ виховують дитину, несуть основну в≥дпов≥дальн≥сть за забезпеченн¤ в межах своњх зд≥бностей ≥ ф≥нансових можливостей умов житт¤, необх≥дних дл¤ розвитку дитини.
3. ƒержави-сторони в≥дпов≥дно до нац≥ональних умов в межах своњх можливостей вживають необх≥дних заход≥в щодо наданн¤ допомоги батькам та ≥ншим особам, ¤к≥ виховують д≥тей, у зд≥йсненн≥ цього права та у випадку необх≥дност≥ надають матер≥альну допомогу ≥ п≥дтримують програми, особливо щодо забезпеченн¤ дитини харчуванн¤м, од¤гом ≥ житлом.
4. ƒержави-сторони вживають вс≥х необх≥дних заход≥в щодо забезпеченн¤ в≥дновленн¤ утриманн¤ дитини батьками або ≥ншими особами, ¤к≥ в≥дпов≥дають за дитину, ¤к всередин≥ держави-сторони, так ≥ за кордоном. «окрема, ¤кщо особа, ¤ка несе ф≥нансову в≥дпов≥дальн≥сть за дитину, ≥ дитина проживають у р≥зних державах, держави-сторони спри¤ють приЇднанню до м≥жнародних угод або укладенню таких угод, а також дос¤гненню ≥нших в≥дпов≥дних домовленостей.
—татт¤ 28
1. ƒержави-сторони визнають право дитини на осв≥ту, ≥ з метою поступового дос¤гненн¤ зд≥йсненн¤ цього права на п≥дстав≥ р≥вних можливостей вони, зокрема:
а) ввод¤ть безплатну й обов'¤зкову початкову осв≥ту;
б) спри¤ють розвитков≥ р≥зних форм середньоњ осв≥ти, ¤к загальноњ, так ≥ профес≥йноњ, забезпечують њњ доступн≥сть дл¤ вс≥х д≥тей та вживають таких заход≥в, ¤к введенн¤ безплатноњ осв≥ти та наданн¤ у випадку необх≥дност≥ ф≥нансовоњ допомоги;
в) забезпечують доступн≥сть вищоњ осв≥ти дл¤ вс≥х на п≥дстав≥ зд≥бностей кожного за допомогою вс≥х необх≥дних засоб≥в;
г) забезпечують доступн≥сть ≥нформац≥њ та матер≥ал≥в у галуз≥ осв≥ти й профес≥йноњ п≥дготовки дл¤ вс≥х д≥тей;
д) вживають заход≥в щодо спри¤нн¤ регул¤рному в≥дв≥данню шк≥л ≥ зниженню к≥лькост≥ учн≥в, ¤к≥ залишили школу.
2. ƒержави-сторони вживають вс≥х необх≥дних заход≥в, щоб шк≥льна дисципл≥на була забезпечена методами, що грунтуютьс¤ на поваз≥ до людськоњ г≥дност≥ дитини та в≥дпов≥дно до ц≥Їњ онвенц≥њ.
3. ƒержави-сторони заохочують ≥ розвивають м≥жнародне сп≥вроб≥тництво з питань, що стосуютьс¤ осв≥ти, зокрема з метою спри¤нн¤ л≥кв≥дац≥њ нев≥гластва та неписьменност≥ в усьому св≥т≥ та полегшенн¤ доступу до науково-техн≥чних знань ≥ сучасних метод≥в навчанн¤. ¬ цьому зв'¤зку особлива увага маЇ прид≥л¤тис¤ потребам крањн, що розвиваютьс¤.
—татт¤ 29
1. ƒержави-сторони погоджуютьс¤ щодо того, що осв≥та дитини маЇ бути спр¤мована на:
а) розвиток особи, талант≥в, розумових зд≥бностей дитини в найповн≥шому обс¤з≥;
б) вихованн¤ поваги до прав людини та основних свобод, а також принцип≥в, проголошених у —татут≥ ќрган≥зац≥њ ќб'Їднаних Ќац≥й;
в) вихованн¤ поваги до батьк≥в дитини, њњ культурноњ самобутност≥, мови та нац≥ональних ц≥нностей крањни, в ¤к≥й дитина проживаЇ, до крањни њњ походженн¤ та цив≥л≥зац≥й, в≥дм≥нних в≥д њњ власноњ;
г) п≥дготовку дитини до св≥домого житт¤ у в≥льному сусп≥льств≥ в дус≥ розум≥нн¤ миру, терпимост≥, р≥вноправност≥ чолов≥к≥в ≥ ж≥нок та дружби м≥ж ус≥ма народами, етн≥чними, нац≥ональними ≥ рел≥г≥йними групами, а також особами з кор≥нного населенн¤;
д) вихованн¤ поваги до навколишньоњ природи.
2. ∆одна частина ц≥Їњ статт≥ або статт≥ 22 не тлумачитьс¤ ¤к така, що обмежуЇ свободу окремих ос≥б ≥ орган≥в створювати учбов≥ заклади та керувати ними за умови пост≥йного додержанн¤ принцип≥в, викладених у пункт≥ 1 ц≥Їњ статт≥, та виконанн¤ вимоги того, щоб осв≥та, ¤ку одержують в таких учбових закладах, в≥дпов≥дала м≥н≥мальним нормам, що можуть бути встановлен≥ державою.
—татт¤ 30
” таких державах, де ≥снують етн≥чн≥, рел≥г≥йн≥ або мовн≥ меншост≥ чи особи з числа кор≥нного населенн¤, дитин≥, ¤ка належить до таких меншостей чи кор≥нного населенн¤, не може бути в≥дмовлено в прав≥ сп≥льно з ≥ншими членами њњ групи користуватис¤ своЇю культурою, спов≥дувати свою рел≥г≥ю ≥ виконувати њњ обр¤ди, а також користуватис¤ р≥дною мовою.
—татт¤ 31
1. ƒержави-сторони визнають право дитини на в≥дпочинок ≥ дозв≥лл¤, право брати участь в ≥грах ≥ розважальних заходах, що в≥дпов≥дають њњ в≥ку, та в≥льно брати участь у культурному житт≥ та займатис¤ мистецтвом.
2. ƒержави-сторони поважають ≥ заохочують право дитини на всеб≥чну участь у культурному ≥ творчому житт≥ та спри¤ють наданню њй в≥дпов≥дних ≥ р≥вних можливостей дл¤ культурноњ ≥ творчоњ д≥¤льност≥, дозв≥лл¤ ≥ в≥дпочинку.
—татт¤ 32
1. ƒержави-сторони визнають право дитини на захист в≥д економ≥чноњ експлуатац≥њ та в≥д виконанн¤ будь-¤коњ роботи, ¤ка може ¤вл¤ти небезпеку дл¤ здоров'¤, бути перешкодою в одержанн≥ нею осв≥ти чи завдавати шкоди њњ здоров'ю, ф≥зичному, розумовому, духовному, моральному та соц≥альному розвитку.
2. ƒержави-сторони приймають законодавч≥, адм≥н≥стративн≥ та соц≥альн≥ заходи, а також заходи в галуз≥ осв≥ти, з тим щоб забезпечити реал≥зац≥ю ц≥Їњ статт≥. « ц≥Їю метою, керуючись в≥дпов≥дними положенн¤ми ≥нших м≥жнародних документ≥в, держави-сторони, зокрема:
а) встановлюють м≥н≥мальний в≥к дл¤ прийому на роботу; б) визначають необх≥дн≥ вимоги щодо тривалост≥ робочого дн¤ й умов прац≥; в) передбачають в≥дпов≥дн≥ види покарань або ≥нш≥ санкц≥њ дл¤ забезпеченн¤ ефективного зд≥йсненн¤ ц≥Їњ статт≥.
—татт¤ 33
ƒержави-сторони вживають вс≥х необх≥дних заход≥в, включаючи законодавч≥, адм≥н≥стративн≥ та соц≥альн≥, а також заходи в галуз≥ осв≥ти, щоб захистити д≥тей в≥д незаконного зловживанн¤ наркотичними засобами та психотропними речовинами, ¤к вони визначен≥ у в≥дпов≥дних м≥жнародних договорах, та не допускати залученн¤ д≥тей до протизаконного виробництва таких речовин ≥ торг≥вл≥ ними.
—татт¤ 34
ƒержави-учасниц≥ зобов'¤занн≥ захищати дитину в≥д ус≥х форм сексуальноњ експлуатац≥њ та сексуальних розбещень. « ц≥Їю метою держави-сторони, зокрема, вживають на нац≥ональному, двосторонньому та багатосторонньому р≥вн¤х вс≥х необх≥дних заход≥в щодо запоб≥ганн¤:
а) схил¤нню або примушуванню дитини до будь-¤коњ незаконноњ сексуальноњ д≥¤льност≥;
б) використанню д≥тей з метою експлуатац≥њ у проституц≥њ або в ≥нш≥й незаконн≥й сексуальн≥й практиц≥;
в) використанню д≥тей з метою експлуатац≥њ у порнограф≥њ та порнограф≥чних матер≥алах.
—татт¤ 35
ƒержави-сторони вживають на нац≥ональному, двосторонньому та багатосторонньому р≥вн¤х вс≥х необх≥дних заход≥в щодо в≥дверненн¤ викрадень д≥тей, торг≥вл≥ д≥тьми чи њх контрабанди в будь-¤ких ц≥л¤х ≥ в будь-¤к≥й форм≥.
—татт¤ 36
ƒержави-сторони захищають дитину в≥д ус≥х експлуатац≥њ, що завдають шкоди будь-¤кому аспекту добробуту дитини.
—татт¤ 37
ƒержави-сторони забезпечують:
а) щоб жодна дитина не п≥ддавалас¤ катуванн¤м та ≥ншим жорстоким, нелюдським або принижуючим г≥дн≥сть видам поводженн¤ чи покаранн¤. Ќ≥ смертна кара, н≥ дов≥чне тюремне ув'¤зненн¤, ¤к≥ не передбачають можливост≥ зв≥льненн¤, не призначаютьс¤ за злочини, вчинен≥ особами, молодшими 18 рок≥в;
б) щоб жодна дитина не була позбавлена вол≥ незаконним або свав≥льним чином. јрешт, затриманн¤ чи тюремне ув'¤зненн¤ дитини зд≥йснюютьс¤ зг≥дно з законом та використовуютьс¤ лише ¤к крайн≥й зах≥д ≥ прот¤гом найкоротшого в≥дпов≥дного пер≥оду часу;
в) гуманне ставленн¤ до кожноњ позбавленоњ вол≥ дитини ≥ повагу до г≥дност≥ њњ особи з урахуванн¤м потреб ос≥б њњ в≥ку. «окрема, кожна позбавлена вол≥ дитина маЇ бути в≥докремлена в≥д дорослих, ¤кщо т≥льки не вважаЇтьс¤, що в найкращих ≥нтересах дитини цього не сл≥д робити, та мати право п≥дтримувати зв'¤зок ≥з своЇю с≥м'Їю шл¤хом листуванн¤ та побачень, за вин¤тком особливих обставин;
г) щоб кожна позбавлена вол≥ дитина мала право на негайний доступ до правовоњ та ≥ншоњ в≥дпов≥дноњ допомоги, а також право оскаржувати законн≥сть позбавленн¤ њњ вол≥ перед судом чи ≥ншим компетентним, незалежним ≥ безсторонн≥м органом та право на нев≥дкладне прийн¤тт¤ ними р≥шень щодо будь-¤коњ процесуальноњ д≥њ.
—татт¤ 38
1. ƒержави-сторони зобов'¤зан≥ поважати норми м≥жнародного гуман≥тарного права, що застосовуютьс¤ до них у випадку збройних конфл≥кт≥в ≥ стосуютьс¤ д≥тей, та забезпечувати њх додержанн¤.
2. ƒержави-сторони вживають вс≥х можливих заход≥в щодо забезпеченн¤ того, щоб особи, ¤к≥ не дос¤гли 15-р≥чного в≥ку, не брали безпосередньоњ участ≥ у воЇнних д≥¤х.
3. ƒержави-сторони утримуютьс¤ в≥д призову будь-¤коњ особи, ¤ка не дос¤гла 15-р≥чнога в≥ку, на службу до збройних сил. ѕри вербуванн≥ з числа ос≥б, ¤к≥ дос¤гли 15-р≥чного в≥ку, але ¤ким ще не виповнилос¤ 18 рок≥в, держави-сторони прагнуть в≥ддавати перевагу особам б≥льш старшого в≥ку.
4. «г≥дно з≥ своњми зобов'¤занн¤ми за м≥жнародним гуман≥тарним правом, пов'¤заним ≥з захистом цив≥льного населенн¤ п≥д час збройних конфл≥кт≥в, держави-сторони зобов'¤зан≥ вживати вс≥х можливих заход≥в з метою забезпеченн¤ захисту д≥тей, ¤ких торкаЇтьс¤ збройний конфл≥кт, та догл¤ду за ними.
—татт¤ 39
ƒержави-сторони вживають вс≥х необх≥дних заход≥в дл¤ спри¤нн¤ ф≥зичному та психолог≥чному в≥дновленню та соц≥альн≥й ≥нтеграц≥њ дитини, ¤ка Ї жертвою будь-¤ких вид≥в нехтуванн¤, експлуатац≥њ чи зловживань, катувань чи будь-¤ких жорстоких, нелюдських або принижуючих г≥дн≥сть вид≥в поводженн¤, покаранн¤ чи збройних конфл≥кт≥в. “аке в≥дновленн¤ та ре≥нтеграц≥¤ мають зд≥йснюватис¤ в умовах, що забезпечують здоров'¤, самоповагу ≥ г≥дн≥сть дитини.
—татт¤ 40
1. ƒержави-сторони визнають право кожноњ дитини, ¤ка, ¤к вважаЇтьс¤, порушила крим≥нальне законодавство, звинувачуЇтьс¤ або визнаЇтьс¤ винною в його порушенн≥, на таке поводженн¤, що спри¤Ї розвитков≥ у дитини почутт¤ г≥дност≥ та значущост≥, зм≥цнюЇ в н≥й повагу до прав людини й основних свобод ≥нших та при ¤кому берутьс¤ до уваги в≥к дитини ≥ бажан≥сть спри¤нн¤ њњ ре≥нтеграц≥њ та виконанн¤ нею корисноњ рол≥ в сусп≥льств≥.
2. « ц≥Їю метою ≥ беручи до уваги в≥дпов≥дн≥ положенн¤ м≥жнародних документ≥в, держави-сторони, зокрема, забезпечують, щоб:
а) жодна дитина не вважалас¤ порушником крим≥нального законодавства, не була звинувачена та визнана винною в його порушенн≥ через д≥ю чи безд≥¤льн≥сть, ¤к≥ не були заборонен≥ нац≥ональним ≥ м≥жнародним правом на час њх зд≥йсненн¤;
б) кожна дитина, ¤ка, ¤к вважаЇтьс¤, порушила крим≥нальне законодавство чи звинувачуЇтьс¤ в його порушенн≥, мала принаймн≥ так≥ гарант≥њ:
I) презумпц≥ю невинност≥, поки њњ вина не буде доведена зг≥дно ≥з законом;
II) негайне ≥ безпосереднЇ ≥нформуванн¤ њњ про звинуваченн¤ проти нењ, а у випадку необх≥дност≥ - через њњ батьк≥в чи законних оп≥кун≥в, та одержанн¤ правовоњ й ≥ншоњ необх≥дноњ допомоги при п≥дготовц≥ та зд≥йсненн≥ свого захисту;
III) нев≥дкладне прийн¤тт¤ р≥шенн¤ з розгл¤дуваного питанн¤ компетентним, незалежним ≥ безсторонн≥м органом чи судовим органом у ход≥ справедливого слуханн¤ зг≥дно ≥з законом у присутност≥ адвоката чи ≥ншоњ в≥дпов≥дноњ особи ≥, ¤кщо це не вважаЇтьс¤ таким, що суперечить найкращим ≥нтересам дитини, зокрема, з урахуванн¤м њњ в≥ку чи становища њњ батьк≥в або законних оп≥кун≥в;
IV) свобода в≥д примусу щодо даних св≥дчень чи визнанн¤ вини; вивченн¤ показань св≥дк≥в звинуваченн¤ або самост≥йно, або за допомогою ≥нших ос≥б та забезпеченн¤ р≥вноправноњ участ≥ св≥дк≥в захисту та вивченн¤ њх св≥дчень;
V) ¤кщо вважаЇтьс¤, що дитина порушила крим≥нальне законодавство, повторний розгл¤д вищим компетентним, незалежним ≥ безсторонн≥м органом чи судовим органом зг≥дно ≥з законом в≥дпов≥дного р≥шенн¤ та будь-¤ких вжитих у цьому зв'¤зку заход≥в;
VI) безплатна допомога перекладача, ¤кщо дитина не розум≥Ї використовуваноњ мови чи не розмовл¤Ї нею;
VII) повна повага њњ особистого житт¤ на вс≥х стад≥¤х розгл¤ду.
3. ƒержави-сторони прагнуть спри¤ти створенню закон≥в, процедур, орган≥в ≥ установ, що мають безпосереднЇ в≥дношенн¤ до д≥тей, ¤к≥, ¤к вважаЇтьс¤, порушили крим≥нальне законодавство, звинувачуютьс¤ чи визнаютьс¤ винними в його порушенн≥, ≥ зокрема:
а) встановленню м≥н≥мального в≥ку, нижче ¤кого д≥ти вважаютьс¤ нездатними порушити крим≥нальне законодавство;
б) у випадку необх≥дност≥ та бажаност≥ вжиттю заход≥в щодо поводженн¤ з такими д≥тьми без використанн¤ судового розгл¤ду за умов повного додержанн¤ прав людини та правових гарант≥й.
4. Ќеобх≥дна на¤вн≥сть таких р≥зних заход≥в, ¤к догл¤д, положенн¤ про оп≥ку ≥ нагл¤д, консультативн≥ послуги, призначенн¤ випробного строку вихованн¤, програми навчанн¤ ≥ профес≥йноњ п≥дготовки, та ≥нших форм догл¤ду, що зам≥нюють догл¤д в установах, з метою забезпеченн¤ такого поводженн¤ з дитиною, ¤ке забезпечувало б њњ добробут ≥ в≥дпов≥дало њњ становищу та характеру злочину.
—татт¤ 41
∆одне в ц≥й онвенц≥њ не торкаЇтьс¤ будь-¤ких положень, ¤к≥ б≥льшою м≥рою спри¤ють зд≥йсненню прав дитини ≥ можуть м≥ститис¤:
а) в закон≥ держави-сторони;
б) в нормах м≥жнародного права, що д≥ють щодо даноњ держави.
„астина II
—татт¤ 42
ƒержави-сторони зобов'¤зан≥, використовуючи належн≥ та д≥йов≥ засоби, широко ≥нформувати про принципи ≥ положенн¤ онвенц≥њ ¤к дорослих, так ≥ д≥тей.
—татт¤ 43
1. « метою розгл¤ду прогресу, дос¤гнутого державами-сторонами щодо виконанн¤ зобов'¤зань, вз¤тих зг≥дно з ц≥Їю онвенц≥Їю, засновуЇтьс¤ ом≥тет з прав дивини, ¤кий зд≥йснюЇ функц≥њ, передбачен≥ нижче.
2. ом≥тет складаЇтьс¤ з дес¤ти експерт≥в, що в≥дзначаютьс¤ високими моральними ¤кост¤ми та визнаною компетентн≥стю в галуз≥, охоплюван≥й ц≥Їю онвенц≥Їю. „лен≥в ом≥тету обирають держави-сторони з числа своњх громад¤н, вони виступають ¤к особистост≥, при цьому прид≥л¤Їтьс¤ увага справедливому географ≥чному розпод≥лу, а також головним правовим системам.
3. „лен≥в ом≥тету обирають таЇмним голосуванн¤м ≥з числа внесених до списку ос≥б, висунутих державами-сторонами. ожна держава-сторона може висувати одну особу з числа своњх громад¤н.
4. ѕерв≥сн≥ вибори до ом≥тету провод¤тьс¤ не п≥зн≥ше н≥ж через ш≥сть м≥с¤ц≥в з дн¤, коли онвенц≥¤ набуваЇ чинност≥, а надал≥ - раз на два роки. ѕринаймн≥ за чотири м≥с¤ц≥ до дн¤ кожних вибор≥в √енеральний секретар ќрган≥зац≥њ ќб'Їднаних Ќац≥й звертаЇтьс¤ до держав-стор≥н з листом, пропонуючи њм подати кандидатури прот¤гом двох м≥с¤ц≥в. ѕот≥м √енеральний секретар складаЇ в алфав≥тному пор¤дку список вс≥х висунутих таким чином ос≥б ≥з зазначенн¤м держав-стор≥н, ¤к≥ висунули цих ос≥б, та представл¤Ї цей список державам-сторонам ц≥Їњ онвенц≥њ.
5. ¬ибори провод¤тьс¤ на нарадах держав-стор≥н, ¤к≥ скликаЇ √енеральний секретар у центральних установах ќрган≥зац≥њ ќб'Їднаних Ќац≥й. Ќа нарадах, де дв≥ третини держав-стор≥н складають кворум, обраними до складу ом≥тету Ї т≥ кандидати, ¤к≥ д≥стали найб≥льшу к≥льк≥сть голос≥в ≥ абсолютну б≥льш≥сть голос≥в представник≥в держав-стор≥н, що присутн≥ та беруть участь у голосуванн≥.
6. „лени ом≥тету обираютьс¤ на чотирир≥чний строк. ¬они мають право бути переобраними у випадку повторного висуненн¤ њх кандидатур. —трок повноважень п'¤ти член≥в, обраних на перших виборах, минаЇ вк≥нц≥ двор≥чного пер≥оду; негайно п≥сл¤ перших вибор≥в ≥мена цих п'¤ти член≥в визначаютьс¤ головою наради шл¤хом жеребкуванн¤.
7. ” випадку смерт≥ або в≥дставки ¤кого-небудь члена ом≥тету або ¤кщо в≥н, чи вона, з ¤коњсь ≥ншоњ причини не може б≥льше виконувати обов'¤зки члена ом≥тету, держава-сторона, що висунула даного члена ом≥тету, призначаЇ ≥ншого експерта з числа своњх громад¤н на строк, що залишивс¤, за умови схваленн¤ ом≥тетом.
8. ом≥тет встановлюЇ власн≥ правила процедури.
9. ом≥тет обираЇ своњх службових ос≥б на двор≥чний строк.
10. —ес≥њ ом≥тету, ¤к правило, провод¤тьс¤ в центральних установах ќрган≥зац≥њ ќб'Їднаних Ќац≥й або в будь-¤кому ≥ншому в≥дпов≥дному м≥сц≥, визначеному ом≥тетом. ом≥тет, ¤к правило, проводить сес≥њ щор≥чно. “ривал≥сть сес≥њ ом≥тету визначаЇтьс¤ ≥ при необх≥дност≥ перегл¤даЇтьс¤ на нарадах держав - стор≥н ц≥Їњ онвенц≥њ за умови схваленн¤ √енеральною јсамблеЇю.
11. √енеральний секретар ќрган≥зац≥њ ќб'Їднаних Ќац≥й надаЇ необх≥дн≥ персонал ≥ матер≥альн≥ засоби дл¤ ефективного зд≥йсненн¤ ом≥тетом своњх функц≥й в≥дпов≥дно до ц≥Їњ онвенц≥њ.
12. „лени ом≥тету, заснованого в≥дпов≥дно до ц≥Їњ онвенц≥њ, одержують схвалювану √енеральною јсамблеЇю винагороду з кошт≥в ќрган≥зац≥њ ќб'Їднаних Ќац≥й в пор¤дку та на умовах, встановлених √енеральною јсамблеЇю.
—татт¤ 44
1. ƒержави-сторони зобов'¤зан≥ подавати ом≥тету через √енерального секретар¤ ќрган≥зац≥й ќб'Їднаних Ќац≥й допов≥д≥ про вжит≥ ними заходи щодо закр≥пленн¤ визнаних у онвенц≥њ прав та прогрес, дос¤гнутий у зд≥йсненн≥ цих прав;
а) прот¤гом двох рок≥в п≥сл¤ набутт¤ чинност≥ ц≥Їю онвенц≥Їю дл¤ в≥дпов≥дноњ держави-сторони;
б) надал≥ - що п'¤ть рок≥в.
2. ” допов≥д¤х, ¤к≥ подаютьс¤ в≥дпов≥дно до ц≥Їњ статт≥, зазначаютьс¤ фактори ≥ труднощ≥, ¤кщо так≥ Ї, що впливають на ступ≥нь виконанн¤ зобов'¤зань за ц≥Їю онвенц≥Їю. ƒопов≥д≥ м≥ст¤ть також достатню ≥нформац≥ю з тим, щоб забезпечити ом≥тету повне розум≥нн¤ д≥њ онвенц≥њ у дан≥й крањн≥.
3. ƒержав≥-сторон≥, ¤ка подала ом≥тету всеб≥чну первинну ≥нформац≥ю, немаЇ необх≥дност≥ повторювати у наступних допов≥д¤х, що подаютьс¤ в≥дпов≥дно до пункту 1 (б) ц≥Їњ статт≥, ран≥ше викладену основну ≥нформац≥ю.
4. ом≥тет може запитувати у держав-стор≥н додаткову ≥нформац≥ю.
5. ƒопов≥д≥ про д≥¤льн≥сть ом≥тету раз на два роки представл¤ютьс¤ √енеральн≥й јсамблењ через ≈коном≥чну та соц≥альну раду.
6. ƒержави-сторони забезпечують широку гласн≥сть своњм допов≥д¤м у власних крањнах.
—татт¤ 45
1. « метою спри¤нн¤ ефективному зд≥йсненню онвенц≥њ та заохоченн¤ м≥жнародного сп≥вроб≥тництва в галуз≥, охоплюван≥й ц≥Їю онвенц≥Їю:
2. —пец≥ал≥зован≥ установи, ƒит¤чий фонд ќрган≥зац≥њ ќб'Їднаних Ќац≥й та ≥нш≥ органи ќрган≥зац≥њ ќб'Їднаних Ќац≥й мають право бути представленими при розгл¤д≥ питань про зд≥йсненн¤ таких положень ц≥Їњ онвенц≥њ, ¤к≥ вход¤ть до сфери њх повноважень. ом≥тет може запропонувати спец≥ал≥зованим установам, ƒит¤чому фонду ќрган≥зац≥й ќб'Їднаних Ќац≥й та ≥ншим компетентним органам, ¤кщо в≥н вважаЇ це за доц≥льне, подавати висновки експерт≥в щодо зд≥йсненн¤ онвенц≥њ у тих галуз¤х, ¤к≥ вход¤ть до сфери њх в≥дпов≥дних повноважень. ом≥тет може запропонувати спец≥ал≥зованим установам, ƒит¤чому фонду ќрган≥зац≥њ ќб'Їднаних Ќац≥й та ≥ншим органам ќрган≥зац≥њ ќб'Їднаних Ќац≥й подавати допов≥д≥ про зд≥йсненн¤ онвенц≥њ у галуз¤х, що вход¤ть до сфери њх д≥¤льност≥;
3. ом≥тет направл¤Ї, ¤кщо в≥н вважаЇ за доц≥льне, до спец≥ал≥зованих установ, ƒит¤чого фонду ќрган≥зац≥й ќб'Їднаних Ќац≥й та ≥нших компетентних орган≥в будь-¤к≥ допов≥д≥ держав-стор≥н, в ¤ких вм≥щен≥ проханн¤ про техн≥чну консультац≥ю чи допомогу або йдетьс¤ про потреби в цьому, зазначен≥ зауваженн¤ та пропозиц≥њ ом≥тету, ¤кщо так≥ Ї, щодо таких прохань чи зауважень;
4. ом≥тет може рекомендувати √енеральн≥й јсамблењ запропонувати √енеральному секретарев≥ провести в≥д њњ ≥мен≥ досл≥дженн¤ з питань, що стосуютьс¤ прав дитини;
5. ом≥тет може вносити пропозиц≥њ ≥ рекомендац≥њ загального характеру, заснован≥ на ≥нформац≥њ, одержан≥й в≥дпов≥дно до статей 44 ≥ 45 ц≥Їњ онвенц≥њ. “ак≥ пропозиц≥њ ≥ рекомендац≥њ загального характеру направл¤ютьс¤ будь-¤к≥й за≥нтересован≥й держав≥-сторон≥ ≥ пов≥домл¤ютьс¤ √енеральн≥й јсамблењ пор¤д ≥з зауваженн¤ми держав-стор≥н, ¤кщо так≥ Ї.
„астина ≤≤≤
—татт¤ 46
÷¤ онвенц≥¤ в≥дкрита дл¤ п≥дписанн¤ вс≥ма державами.
—татт¤ 47
÷¤ онвенц≥¤ п≥дл¤гаЇ ратиф≥кац≥њ. –атиф≥кац≥йн≥ грамоти здаютьс¤ на збер≥ганн¤ √енеральному секретарев≥ ќрган≥зац≥њ ќб'Їднаних Ќац≥й.
—татт¤ 48
÷¤ онвенц≥¤ в≥дкрита дл¤ приЇднанн¤ до нењ будь-¤коњ держави. ƒокументи про приЇднанн¤ здаютьс¤ на збер≥ганн¤ √енеральному секретарев≥ ќрган≥зац≥њ ќб'Їднаних Ќац≥й.
—татт¤ 49
1. ÷¤ онвенц≥¤ набуваЇ чинност≥ на тридц¤тий день п≥сл¤ здач≥ на збер≥ганн¤ √енеральному секретарев≥ ќрган≥зац≥њ ќб'Їднаних Ќац≥й двадц¤тоњ ратиф≥кац≥йноњ грамоти або документа про приЇднанн¤.
2. ƒл¤ кожноњ держави, ¤ка ратиф≥куЇ цю онвенц≥ю або приЇднаЇтьс¤ до нењ п≥сл¤ здач≥ на збер≥ганн¤ двадц¤тоњ ратиф≥кац≥йноњ грамоти або документа про приЇднанн¤, ц¤ онвенц≥¤ набуваЇ чинност≥ на тридц¤тий день п≥сл¤ здач≥ такою державою на збер≥ганн¤ њњ ратиф≥кац≥йноњ грамоти або документа про приЇднанн¤.
—татт¤ 50
1. Ѕудь-¤ка держава-сторона може запропонувати поправку та подати њњ √енеральному секретарев≥ ќрган≥зац≥њ ќб'Їднаних Ќац≥й. √енеральний секретар пот≥м направл¤Ї запропоновану поправку державам-сторонам з проханн¤м пов≥домити його, чи висловлюютьс¤ вони за скликанн¤ конференц≥њ держав-стор≥н з метою розгл¤ду цих пропозиц≥й та проведенн¤ по них голосуванн¤. якщо прот¤гом чотирьох м≥с¤ц≥в, починаючи з дати такого пов≥домленн¤, принаймн≥ третина держав-стор≥н висловитьс¤ за таку конференц≥ю, √енеральний секретар скликаЇ цю конференц≥ю п≥д ег≥дою ќрган≥зац≥њ ќб'Їднаних Ќац≥й. Ѕудь-¤ка поправка, прийн¤та б≥льш≥стю держав-стор≥н, ¤к≥ присутн≥ та голосують на ц≥й конференц≥њ, подаЇтьс¤ √енеральн≥й јсамблењ на њњ затвердженн¤.
2. ѕоправка, прийн¤та зг≥дно з пунктом 1 ц≥Їњ статт≥, набуваЇ чинност≥ п≥сл¤ затвердженн¤ њњ √енеральною јсамблеЇю ќрган≥зац≥њ ќб'Їднаних Ќац≥й та прийн¤тт¤ њњ б≥льш≥стю у дв≥ третини держав-стор≥н.
3. оли поправка набуваЇ чинност≥, вона стаЇ обов'¤зковою дл¤ тих держав-стор≥н, ¤к≥ њњ прийн¤ли, а дл¤ ≥нших держав-стор≥н залишаютьс¤ обов'¤зковими положенн¤ ц≥Їњ онвенц≥њ та будь-¤к≥ попередн≥ поправки.
—татт¤ 51
1. √енеральний секретар ќрган≥зац≥њ ќб'Їднаних Ќац≥й отримуЇ та розсилаЇ вс≥м вам текст застережень, зроблених державами у момент ратиф≥кац≥њ або приЇднанн¤.
2. «астереженн¤, не сум≥сн≥ з ц≥л¤ми ≥ завданн¤ми ц≥Їњ онвенц≥њ, не допускаютьс¤.
3. «астереженн¤ можуть бути зн¤т≥ в будь-¤кий час шл¤хом в≥дпов≥дного пов≥домленн¤, направленого √енеральному секретарев≥ ќрган≥зац≥њ ќб'Їднаних Ќац≥й, ¤кий пот≥м пов≥домл¤Ї про це вс≥ держави. “аке пов≥домленн¤ набуваЇ чинност≥ з дн¤ отриманн¤ його √енеральним секретарем.
—татт¤ 52
Ѕудь-¤ка держава-сторона може денонсувати цю онвенц≥ю шл¤хом письмового пов≥домленн¤ √енерального секретар¤ ќрган≥зац≥њ ќб'Їднаних Ќац≥й. ƒенонсац≥¤ набуваЇ чинност≥ через р≥к п≥сл¤ отриманн¤ пов≥домленн¤ √енеральним секретарем.
—татт¤ 53
√енерального секретар¤ ќрган≥зац≥њ ќб'Їднаних нац≥й призначають депозитар≥Їм ц≥Їњ онвенц≥њ.
—татт¤ 54
ќриг≥нал ц≥Їњ онвенц≥њ, англ≥йський, арабський, ≥спанський, китайський, рос≥йський ≥ французький тексти ¤коњ Ї автентичними, здаЇтьс¤ на збер≥ганн¤ √енеральному секретарев≥ ќрган≥зац≥њ ќб'Їднаних Ќац≥й.
ѕрийн¤та та в≥дкрита дл¤ п≥дписанн¤, ратиф≥кац≥њ та приЇднанн¤ резолюц≥Їю 44/25 √енеральноњ јсамблењ в≥д 20 листопада 1989 року.
|
 |
